[justify]      Теорія геометричних перетворень виникла у зв’язку з пізнанням законів зображення предметів на площині. Спроби правильно відобразити на плоскому рисунку природні форми предметів здійснювалися задовго до виникнення писемності – люди малювали на стінах печер, скелях, посуді різноманітні рослини, тварин тощо. Тривала практика підказувала митцям, як передати на рисунку зображуваний предмет - так зароджувалося вчення про відповідності й перетворення. Раніше за інші були встановлені й вивчені [b]закони перспективи[/b]. Стародавні греки дотримувалися їх уже в V-IVст.до н.е.[br]   В епоху Відродження з’явилися [b]перші фундаментальні дослідження з теорії перспективи[/b], зокрема роботи видатних художників [i]Леонардо да Вінчі[/i] (1452-1519) і [i]Альбрехта Дюрера[/i] (1471-1528). Розробником математичних основ теорії проективних перетворень(теорії перспективи) став французький інженер і архітектор [b][i]Жерар Дезарг[/i][/b] (1593-1662). [/justify]

[justify]     Завдяки теорії перспективи вдалося досягнути достатньої наочності зображень, однак технічний прогрес вимагав точного відтворення об’єктів із дотриманням розмірів. Багато талановитих учених доклали зусиль до створення [b]теорії взаємно однозначних відповідностей на площині й у просторі[/b]. Серед них був, зокрема, французький математик [i]Мішель Шаль[/i] (1793- 1880), який довів фундаментальну теорему про геометричні перетворення (нині відому як теорема Шаля). Підсумував наукові пошуки в галузі геометричних перетворень французький геометр [i]Гаспар Монж[/i] (1746-1818), створивши новий розділ геометрії - [b]нарисну геометрію[/b]. [br]     Пізніше на основі розподілу геометричних перетворень на групи було виділено ще [b]декілька розділів геометрії[/b] – [i]афінна[/i], [i]проективна[/i] та інші. Здобутки вчених у вивченні перетворень склали математичну основу розвитку багатьох галузей сучасної техніки.[/justify][justify][/justify][justify][/justify]