Геометричні перетворення

Класифікація перетворень

Історична довідка

[justify]      Теорія геометричних перетворень виникла у зв’язку з пізнанням законів зображення предметів на площині. Спроби правильно відобразити на плоскому рисунку природні форми предметів здійснювалися задовго до виникнення писемності – люди малювали на стінах печер, скелях, посуді різноманітні рослини, тварин тощо. Тривала практика підказувала митцям, як передати на рисунку зображуваний предмет - так зароджувалося вчення про відповідності й перетворення. Раніше за інші були встановлені й вивчені [b]закони перспективи[/b]. Стародавні греки дотримувалися їх уже в V-IVст.до н.е.[br]   В епоху Відродження з’явилися [b]перші фундаментальні дослідження з теорії перспективи[/b], зокрема роботи видатних художників [i]Леонардо да Вінчі[/i] (1452-1519) і [i]Альбрехта Дюрера[/i] (1471-1528). Розробником математичних основ теорії проективних перетворень(теорії перспективи) став французький інженер і архітектор [b][i]Жерар Дезарг[/i][/b] (1593-1662). [/justify]
[justify]     Завдяки теорії перспективи вдалося досягнути достатньої наочності зображень, однак технічний прогрес вимагав точного відтворення об’єктів із дотриманням розмірів. Багато талановитих учених доклали зусиль до створення [b]теорії взаємно однозначних відповідностей на площині й у просторі[/b]. Серед них був, зокрема, французький математик [i]Мішель Шаль[/i] (1793- 1880), який довів фундаментальну теорему про геометричні перетворення (нині відому як теорема Шаля). Підсумував наукові пошуки в галузі геометричних перетворень французький геометр [i]Гаспар Монж[/i] (1746-1818), створивши новий розділ геометрії - [b]нарисну геометрію[/b]. [br]     Пізніше на основі розподілу геометричних перетворень на групи було виділено ще [b]декілька розділів геометрії[/b] – [i]афінна[/i], [i]проективна[/i] та інші. Здобутки вчених у вивченні перетворень склали математичну основу розвитку багатьох галузей сучасної техніки.[/justify][justify][/justify][justify][/justify]

Властивості руху

Властивість 1.
[justify][size=150]Точки, що лежать на прямій, під час руху переходять у точки, які лежать на прямій, і [b]зберігається[/b]  [b]порядок[/b] їх взаємного розміщення.[/size][/justify]
Властивість 2
[size=150]Під час руху прямі переходять у прямі, півпрямі у півпрямі, відрізки у відрізки.[/size]
Властивість 3
[justify][size=150]Під час руху [b]зберігаються кути[/b] між прямими.[/size][/justify]
Властивість 4
[size=150]Рух переводить площину у площину.[/size]

Гомотетія

[b] [/b][center][b][size=150][/size][/b][size=150][b]Гомотетією [/b]з центром О називається таке [i]перетворення[/i] фігури [b]F[/b] у фігуру [b]F[sup]1[/sup][/b], унаслідок якого кожна така точка [i]Х[/i] фігури [b]F[/b] переходить у точку [i]Х[sup]1[/sup][/i]  фігури[b] F[sup]1[/sup][/b] так, що точка [i]Х[/i][sup][i]1[/i] [/sup]лежить на промені [i]ОХ[/i] і [b][i][/i][/b][/size][b][i][/i][/b][size=150][b][i]ОХ[sup]1[/sup][/i]=  [i]k[/i][/b][math][/math][i][b]ОХ[/b][/i][/size][i][b][/b][/i][size=150][i][b][/b] [/i]([i]k[/i]-фіксоване додатне число).[/size][/center]
[size=150]Точка М1 називається [b]образом[/b] точки М,[br]Точка М – [b]прообразом[/b] точки М1,[br]число k – [b]коефіцієнтом гомотетії,[/b][br]точка О – [b]центром гомотетії[/b],[br]точки М і М1 називаються [u][b]гомотетичними.[/b][/u][/size]
Перетворення подібності

Подібність фігур

Паралельне перенесення (задачі)

Представлені задачі розроблені корустувачем Владимир і нами зібрані в рамках нашої теми
Практичні задачі
[b][u][size=200]Задача 1.1[/size][/u][/b]
Задачі на побудову
[size=150][u][b][size=200]Задача 2.1[/size][/b][/u][/size]
Задача на доведення
[size=150][b][u][size=200]Задача 3.1[/size][/u][/b][/size]

Симетрія обертання

Мозайка1

Escherized Tessellation

Роза

Гомотетія

Information